культура » тет-а-тет » 

Відомий український карикатурист Олексій Кустовський: «Сучасні політики давно перетворилися на карикатури»

У столиці талановитих художників-карикатуристів можна на пальцях однієї руки порахувати. У Києво-Святошинському районі, місті Вишневому проживає один карикатурист, який перемагав майже в восьми десятках міжнародних фестивалях та конкурсах карикатури. Цього літа в Ірані завершився перший Міжнародний фестиваль карикатури «Падіння Уолл-Стріт», де Олексій Кустовський посів друге місце.

Народився Олексій Павлович у 1971 році в м. Києві. Закінчив Аграрний університет, аспірантуру Національного ботанічного саду ім. М.Гришко. Професійною карикатурою займається з 1998 р.

Олексію Павловичу, Ви призер багатьох міжнародних та вітчизняних конкурсів карикатури, маєте чимало нагород. З чого все почалося?

Малювати любив з дитинства. За радянських часів дитиною збирав карикатури відомого журналу «Крокодил», вирізав та вклеював до шкільного зошита. Цей зошит, до речі, зберігся і по сьогоднішній день.

Спочатку я жодної авторської карикатури придумати не міг, оскільки для цього треба мати певний життєвий досвід. Навчаючись в інституті, я часто замислювався над своєю карикатурою.

Після народження сина, у 28 років, я створив першу карикатуру. Моя перша карикатура була надрукована приблизно 10 років тому, вона була досить простою.

Як виглядала Ваша перша карикатура?

Коли я з малюком сидів та гойдав його у колясці, в мене виникла ідея створити ось такий жарт: я в одній колясці, моя дитина в іншій, я гойдаю дитячу коляску, читаю книжку, а в роті в мене соска.

Як до Вас приходить натхнення?

Творче натхнення карикатуриста залежить від фази місяця. Але досі й не зрозумів, що більше впливає на робочий настрій: повний місяць, старий чи молодий. Саме вночі мені і хочеться творити.

Мабуть для того, аби творити карикатури, треба мати гарне почуття гумору?

Я би навіть сказав, що специфічне почуття гумору. Звичайно, карикатура це гумор і має свою специфіку. Є такий знаний американський вчений Віктор Раскін, який досліджує теорію гумору. В нього є наукова робота «Семантична теорія гумору», в якій значне місце приділяється вербальному анекдоту, тобто карикатурі. Інколи тобі його теорія та практика допомагає в непростій роботі.

Для того, аби творити карикатуру, треба мати загострене серце. Це достатньо складний процес. Інколи її можна швидко намалювати, інколи доводиться витратити чимало часу і навіть використовувати технологію графіті.

Цим літом Ви посіли друге місце в міжнародному фестивалі карикатури, що проходив в Ірані…

Хочу додати, що в Ірані трохи неординарне відношення до карикатури, які повністю контролюються і фінансуються державою. Інколи карикатура в них використовується як політична пропаганда.

Темою конкурсу було «Падіння Уолл-Стріт». Я виступав на економічну тему. Зобразив двох капіталістів, які розривають долар навпіл. В результаті утворюються мішки, прірва. Зроблена вона у вигляді силуету людини. Вона влучно вписалася в саму назву теми конкурсу.

Коли ми приймаємо участь в таких конкурсах, в нас і думки не виникає, що наші малюнки можуть неправильно трактуватися. Метою фестивалю було – продемонструвати солідарність із рухом, що прокотився Сполученими Штатами під назвою «Захопи Уолл-Стріт». Головний приз отримала карикатура іранського автора з відвертим антисемітським змістом: вона зображує євреїв, які моляться під входом до біржі Уолл-Стріт, який виглядає як іудейська святиня – стіна плачу.

На жаль досі організатори конкурсу зі мною не зв’язалися і не привітали із нагородою. Через це цей конкурс має суто віртуальний характер. Можливо це пов’язано із специфікою країни, яка знаходиться в міжнародній ізоляції.

Я люблю професію карикатуриста,тому що вона мені дає можливість багато подорожувати та побачити світ.

Як Ваші рідні ставляться до Вашої творчості?

Інколи мої рідні мене ревнують до моєї роботи, але порозуміння ми знаходимо. Справа в тому, що я дуже багато часу приділяю карикатурі. Хоча карикатурою, безумовно, важко заробляти собі на життя.

Карикатури – це моя коханка, інколи дружина так до моєї діяльності і ставиться. Хоча дружині я не зраджую.

Чи можна назвати карикатуру політичним видом мистецтва?

В Америці карикатурі приділяють велику увагу. Там в періодиці можна побачити в кожному номері карикатури на політиків. І це нормальна практика. В Ірані використовується цей вид мистецтва на озброєння. В підтвердження цього — останній скандал в мусульманському світі, коли виходила карикатура на пророка Мухамеда.

На мою думку, краще обмінюватися карикатурами, ніж розпочинати кровопролитну війну.

У свій час я багато малював політичних карикатур і перехворів політикою ще за часів помаранчевої революції. У додатку журналу «Політика» друкувалося чимало моїх карикатур, присвячених Ющенко, Кучмі, Тимошенко, тощо. Також в українському журналі «Тиждень» разом з колегами працювали над коміксами. Одним з героїв наших малюнків тоді був таксист Теодор Драйвер, який потрапляв у різні політичні історії. Були комікси, коли наш герой копав картоплю. Зараз такого натхнення немає, тому відчувається втома від того, що відбувається в країні.

Для того, аби створювати карикатури, треба, щонайменше довіряти одному з депутатів Верховної Ради. Коли ти розчарований у політиках, карикатури важко створювати. Принаймні, вони будуть нечесними.

Чи можна вважати українську політику суцільною карикатурою?

Сучасні політики давно перетворилися на карикатури. Малювати карикатури на карикатури стає все важче.

У Вас велика родина?

Моя дружина Алла викладає ботаніку в педагогічному університеті. В мене двоє дітей: донька Вікторія та син Євген. Доньці 6 років, вона любить малювати, причому з елементами графіті. Сподіваюся, з неї з часом вийде професійний художник, і вона піде за моїми стопами.

Сам я спадковий агроном. Мій дід за радянських часів був директором Шпітьківського радгоспу, а батько керував радгоспом «Хотівське» теж Києво-Святошинського району. Я закінчив агрономічний університет, готував дисертацію. Працював 10 років в Національному ботанічному саду імені Гришка, що знаходиться на Печерську.

Вирішив, що краще замість дисертації малювати карикатури. Про це я не жалкую. В аспірантурі я пройшов непогану життєву школу, за що вдячний своєму науковому керівникові. Карикатура – це також в своєму роді дисертація,тільки графічна. Хоча, на жаль, в вітчизняному та зарубіжному реєстрах професій немає такої професії, як карикатурист.

Розмовляв Юрко Цаплєвіч

Сюжет дня

Парнерская программа

Loading...

Голосование

Могут ли высокие тарифы на коммунальные услуги привести к социальным бунтам в Украине?

View Results

Загрузка ... Загрузка ...
 `