Спорт » спорт-тайм » 

Бронзова призерка ЧC-2013 Юлія Прокопчук: «Мені подобається, коли існує небезпека…»

Бронзова призерка ЧC-2013  Юлія Прокопчук: «Мені подобається, коли існує небезпека…»

Через кілька днів після завершення чемпіонату світу-2013 в Барселоні бронзова призерка зі стрибків у воду з 10-метрової вишки Юлія Прокопчук завітала до нашої редакції, щоб поділитися враженнями про головні спортивні змагання року.

НАШ СПІВРОЗМОВНИК:
Юлія Прокопчук в Барелоні Старший сержант служби за контрактом Юлія Прокопчук (Збройні Сили, м. Київ). Народилася 23 жовтня 1986 року в м. Українка, Київська обл. Зріст — 160 см, вага — 50 кг. Заслужений майстер спорту України. Освіта вища, закінчила Національний університет фізичного виховання і спорту. Чемпіонка Європи (2006, 2012, 2013 рр.), неодноразова призерка чемпіонатів Європи. Переможниця Кубку Європи -2007. Чемпіонка України-2012.
Володарка Кубку України-2011. Тренер — Андрій Руденко.

— Юліє, вітаємо із бронзовою нагородою світової першості, а також із заслуженим визнанням:  Національний олімпійський комітет визнав тебе кращою спортсменкою України у липні. Твій наставник Андрій Руденко став кращим тренером місяця…

— Спасибі. Мені дуже приємно, це вже вдруге ми отримуємо таке визнання. У травні 2012 року за перемогу на чемпіонаті Європи НОК  удостоював нас званням «лауреат місяця».

— Як вважаєш, можна проводити паралелі між фіналом на Олімпіаді-2012 в Лондоні, де ти йшла другою перед завершальним стрибком, і чемпіонатом світу в Барселоні? Зараз підготовка була кращою?

— Тоді мала місце невпевненість у собі. Я не очікувала, що зможу так близько підійти до олімпійського п’єдесталу пошани. Як результат — останнє, одинадцяте місце у фіналі. Хоча фізично я і тоді, і на світовій першості в Іспанії була готова практично однаково. У Лондоні, мабуть, на мені позначився олімпійський ажіотаж. Адже Ігри проходять всього раз в чотири роки. Чемпіонат світу, звичайно, теж дуже серйозний старт, але мені вдалося на цей раз правильно налаштуватися і зберегти спокій. Після Лондону ми з тренером зробили певні висновки. Але що це за висновки — я нікому не скажу. Це мій особистий секрет боротьби з хвилюванням. Саме ці прийоми допомогли мені. Одинадцятий результат перед вирішальною стадією змагань мене вже не засмутив. У фіналі випередила більшість суперниць і завоювала третє місце з сумою 358,40 бала. Попереду були тільки представниці Китаю — законодавиці світової моди у стрибках у воду.

Юлія Прокопчук — Ти передчувала, що завоюєш медаль світової проби? Можливо, прокинулася з твердою упевненістю, що саме сьогодні буде твій день?

— Жодних передчуттів напередодні не відчувала. Я їхала в басейн з думкою: ось відстрибаю п’ять фінальних стрибків і можна, нарешті, розслабитися. Хоча, певно, хотілося піти красиво у відпустку (у серпні наш плавальний басейн ЦСКА закривається на профілактичний ремонт).

Я не знала, які місця займають інші спорт­сменки, адже не дивилася на табло. Після того, як вдало зробила останній стрибок, зрозуміла, що з таким виступом можна претендувати на призове місце. До того ж всі довкола якось по-особливому на мене дивилися, ніби хотіли привітати. Остаточно повірила в те, що завоювала медаль, лише коли відстрибали всі суперниці, окрім китаянок.

— Відразу після закінчення змагань ти сказала, що не можеш повірити в те, що стала призеркою чемпіонату світу. Не пробуджувалася потім вночі, щоб перевірити, чи на місці медаль і чи все це тобі не наснилося?

— Для мене все це й дотепер немов сон! І зараз до кінця не вірю в те, що сталося. А на рахунок сну — від надлишку емоцій я взагалі практично не спала. Для мене ця «бронза» як «золото». Стільки років я її чекала!

— На твою думку, в спорі за «золото» програла титулована і досвідчена дворазова олімпійська чемпіонка Чень Жолінь або виграла її 14-річна співвітчизниця Сі Яцзе? Чи можна говорити про народження нової зірки на п’єдесталі стрибків у воду?

— Чень Жолінь набагато гірше виконала програму в Барселоні в порівнянні з Олімпіадою. Сі Яцзе перемогла заслужено.

— До речі, ти цього сезону перемагала Сі в лютому на Гран-прі в Мадриді…

— Мені тоді несподівано посміхнулася вдача. Я навіть не показала своєї кращої спроби, просто стабільно відстрибала, а китаянка припустилася прикрої помилки. Не знаю, що з нею тоді сталося, але для мене моя перемога стала справжньою сенсацією.

— У Барселоні одні учасниці скаржилися на вітер, інші — на спеку. Як ти переборювала стихію?

— Всі були в однакових умовах, тому я на такі речі навіть не звертала увагу. Мені вже нічого не страшно після змагань в Америці. Там такий вітер був у відкритому басейні, що спортсменів просто зносило з вишки. А щодо спеки — краще плюс тридцять, ніж холод.

— Скажи, весь вільний час довелося провести в басейні, чи була  можливість помилуватися краєвидами Барселони  не лише з вишки?

— Столицю Каталонії ми вперше побачили ще в 2009 році, коли були там на зборах. Дійсно, краєвиди, які відкривалися з вишки, вражали. Довкола так красиво, що інколи навіть забувала про стрибок…

— Знайомі на відпочинку не просять стрибнути у воду з великої висоти?

— Пару разів таки вмовили. Якось стрибала з мосту. Але ми попередньо ретельно перевірили дно річки. Пам’ятаю, тоді практично весь пляж збігся подивитися на наші «змагання». Взагалі, висоти я не боюся. Щоправда, на банджи–джампінгах (із гумовою мотузкою, прив’язаною до ніг. — Ред.) не стрибала й не збираюся цього робити. Я ж не можу бути впевненою, що мотузка в якийсь момент не обірветься. Та й з парашутом ніколи не стрибатиму. І не через страх висоти — просто боюся, що він не розкриється. Вода все ж таки м’якіша за землю…

— Тобто в житті ти не екстремальна людина?

— Чому ж? Навпаки, мені подобається екстрим, коли існує якась небезпека. Скажімо, люблю швидкість, ганяти на машинах. Або полазити по горах.

— І все ж стрибати з десяти метрів — досить небезпечне заняття, навіть для чоловіків…

— Неможливо кожен раз ідеально входити у воду. Траплялося, що падала на воду животом або спиною, під час стрибка тілом зачіпляла вишку. Боліло так, що самотужки не могла вийти з басейну. Але з часом такі прикрі випадки трапляються все рідше. Щоправда, після них доводиться переборювати страх і знову виходити для виконання наступної спроби.

— Скільки ти зазвичай виконуєш стрибків під час тренувань?

— За одне тренування стрибаю до десяти разів, а тренуємось ми двічі на день. За тиждень виходить понад сто стрибків.

Юлія Прокопчук медалі — На цьогорічному чемпіонаті Європи в німецькому місті Росток ти виборола два «золота». Одне, у міксті, у парі із представником Збройних Сил Олександром Бондаром. Розкажи про цей вид програми детальніше, адже його раніше не було і не всі любителі спорту, вочевидь, знають, за якими правилами проходять ці змагання?

— Правила досить прості. Команда складається з одного спорт­смена й однієї спорт­сменки. Треба виконати шість стрибків — три з триметрового трампліна і три з вишки. Причому кожен з учасників команди хоча б один стрибок має зробити з іншого снаряду. Тобто успішну пару можуть скласти лише ті спорт­смен і спортсменка, котрі непогано стрибають і з вишки, і з трампліна. У Ростоку я виконала два стрибки з вишки і один з трампліна, Олександр навпаки — двічі стрибнув з трампліна і один раз з вишки. Оцінки за всі шість спроб додаються, і за сумою визначаються команда-чемпіон і призери. В Німеччині перший комплект нагород розігрувався саме в командному турнірі. Ми отримали перший стартовий номер, всі свої стрибки виконали впевнено і перемогли. Позаду залишилися команди господарів змагань (в якій виступав багаторазовий чемпіон Європи, призер чемпіонатів світу та Олімпійських ігор Саша Кляйн) й Росії, за яку виступали олімпійський чемпіон-2012 Ілля Захаров та призерка Афін-2004 Юлія Колтунова.

— Ти багато подорожуєш. Скажи, під час поїздок траплялися якісь кумедні ситуації?

— Відразу і не пригадаєш. Хоча якось, коли летіли до Америки на змагання, запізнювалися на літак. Довелося бігти через весь аеропорт, пробиваючи собі дорогу через натовп. А ще одного разу кільком членам команди не вистачило місця на літак додому із Китаю, так їм довелося довгенько наступного рейсу чекати.
Під час чергових змагань у відкритому басейні в Америці у мене вітром з-під ніг здуло рушника (ми їх іноді підкладаємо, щоб під час стрибку не підсковзнутися). Довелося суддям його виловлювати.

— Чи існують у тебе якісь забобони, які потрібно обов’язково виконувати під час виступів?

— На це на вишці просто немає часу. Але я вірю в щасливий… купальник. Зазвичай за сезон їх зношуємо до десятка. Серед них трапляються і такі, в яких чомусь вдало виступаєш. Щоправда, мій останній, фіолетового кольору, «проштрафився» в Барселоні під час півфіналу. Довелося його замінювати на темно-синій. Того разу спрацювало.

— Юліє, співробітни­ки журналу «Військо України» бажають тобі нових перемог, і на наступній Олімпіаді в Ріо-де-Жанейро вибороти одну із нагород.

— Спасибі. Я намагатимуся не підвести своїх вболівальників.

Бесіду вів Юрій ХАЛІН

Сюжет дня

Парнерская программа

Loading...

Голосование

Могут ли высокие тарифы на коммунальные услуги привести к социальным бунтам в Украине?

View Results

Загрузка ... Загрузка ...
 `