культура » 

Богдан Жолдак: «В України є всі шанси перейти з епохи дикого капіталізму в епоху таланизму».

Богдан Жолдак: «В України є всі шанси перейти з епохи дикого капіталізму в епоху таланизму».

Богдан Жолдак – відомий український письменник, сценарист та драматург. Він народився в родині письменників, тому, мабуть, це в нього спадкове. У свої 65 Богдан Олексійович продовжує працювати професором та викладає сценарну майстерність на кінофакультеті Київського національного університеті театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого.

Окрім того, наш герой інтерв’ю — член Національної спілки письменників України та Національної спілки кінематографістів України. Але наша розмова з ним стосувалася аспектів розвитку українського суспільства, моральних авторитетів та його творчої діяльності.

Богдане Олексійовичу, чи в правильному напрямі розвивається українське суспільство, і чи такою Ви хотіли б бачити Україну?

На превеликий жаль, наша країна розвивається у напрямі домініону, а діячи  культури протидіють цьому як тільки можуть. Хочу помітити, що в України є всі шанси перейти з епохи дикого капіталізму в епоху таланизму. Ми бачимо, що самодіяльні співаки співають краще, ніж наші відомі виконавці, маючи, таким чином, шанс зробити найближчим часом велику кар’єру. Можна порадіти, що українка Ольга Куриленко знялася в американському фільмі про Джеймса Бонда. Виявляється, що серед українців вже є навіть і всесвітньовідомі хакери…

Тобто ці фантастичні прориви, які зараз відбуваються в усіх ланках життя мають позитивне забарвлення.

На чому нашим можновладцям треба акцентуватися?

На жаль, наші можновладці не дбають про свою перспективу. Якби вони розвивали інфраструктуру України, то займалися б доброчинністю, як усі нормальні олігархи це роблять за кордоном.

На заході багатії вкладають гроші в благодійність, будуючи під  собою фундамент. Вони розуміють, що без головної опори – людей, вони піднятися не можуть, таким чином, в перспективі забезпечуючи собі, своїм онукам та правнукам нормальне життя.

Чи вистачає в Україні моральних авторитетів, чи здатні вони вплинути на виховання молоді?

В Україні чимало моральних авторитетів, на яких може рівнятися молодь. Скажімо, найбільшим моральним авторитетом  в країні є брати Клички. Ці хлопці, не зважаючи на всі утиски, в тому числі з боку  всесвітньої американської боксерської мафії, змогли пробились на вершину та впевненно перемагають найсильніших боксерів світу.

Хочу сказати, що в державі проживають і не розкриті моральні авторитети, яких чомусь не популяризують. Наприклад, знаменитий художник Іван Марчук увійшов в сотню найвидатніших діячів світової культури. Виникає логічне питання: де вулиця імені Івана Марчука, де музей ще живого Івана Марчука? До речі, його таким визнали не лише світова спільнота, але й Ватикан. Марчука не хотіли приймати до спілки художників України, зрештою, таки прийняли… На мою думку, він є авторитетом стійкості, наполегливості і талановитості.

Хто такий моральний авторитет ?

Моральний авторитет – це людина, яка своїм життям і своєю діяльністю наочно доводить як треба жити і діяти. Це принципова людина, яка працює на благо суспільства не заради грошей, а заради якоїсь доброї справи.

В Україні могло б виступати моральним авторитетом духовенство, але, на жаль, вони своєю діяльністю себе дискредитували..

Ви є член Національної спілки письменників України та Національної спілки кінематографістів України. Продовжуєте займатися літературою та драматургією?

За своє життя я написав багато книжок і продовжую працювати далі. Лише у 2008 році мною видано більше 30 книжок. Ще в трьох видавництвах лежать мої книжки.

Хочу зазначити, що письменником в цій країні бути важко. Часом доводиться працювати безкоштовно, а видавництва не в змозі платити.

Які Ваші роботи, на Вашу думку, є найбільш успішними та принесли вам успіх?

Я створив на Україні новий напрям вищої освіти ˗ Кінотеледраматургія. Це найбільше моє досягнення. Хочу відзначити і мою випускницю, сценаристку найпопулярніших за рейтингом телевізійних передач на СТБ «Україна Має Талант», «Танцюють Всі» Наталію Онищук. У 20-х роки минулого століття в нашій країні функціонував перший у світі вищий навчальний заклад — Інститут Кіно. І там було сценарне відділення. Потім у 30-х роках його закрили, а професорів і студентів вивезли до Москви.

Також своїми успішними роботами вважаю епатажні книжки зі скандальними назвами «Антиклімакс» та «Шизотерапія». Їх герої — такі собі люмпен-інтелігенти, які борсаються в цьому житті та іноді знаходять одне одного. А також — зневірена жінка, і якийсь знервований чоловік, які знайомляться, зустрічаються, одружуються та живуть щасливо.

Але найбільшої слави як драматург, на мою думку, я отримав, написавши гопак-оперу «Конотопська Відьма». Ця назва привабила композитора Ігоря Поклада, і я дебютував в театрі імені Івана Франка.

У чому основна проблема занепаду Українського кіно?

Мабуть, у перепродажі нашою державою кінопрокату в чужі руки Росії та Америці. Фактично, на практиці це означає сдачу національних інтересів. Якщо кіно не має вітчизняного прокату, то, відповідно, не отримає прибутків і є приреченим. В усіх країнах світу приоритет у кінопрокаті надається переважно вітчизняним фільмам, які, до того ж, отримують певні субсидії з боку держави.

Коли в нас запрацює свій кінопрокат, тоді запрацює і кінематограф.

Я вважаю, що необхідно створювати такі осередки в кіноїндустрії, які будуть належати українським підприємцям. Це дозволить створювати робочі місця. Фільми підуть у прокат і ця галузь почне нарешті розвиватися.

Розмовляла Марина Донець

Сюжет дня

Парнерская программа

Loading...

Голосование

Могут ли высокие тарифы на коммунальные услуги привести к социальным бунтам в Украине?

View Results

Загрузка ... Загрузка ...
 `