Сергій Соболєв: «Ми стоїмо на порозі досить серйозних потрясінь».

Перший заступник голови фракції «Батьківщина» в фінальній частині інтерв’ю нашому виданню розповів про майже суцільну узурпацію влади в Україні. За поодинокими винятками, підконтрольними нині є засоби масової інформації, державні монополії та підприємства, місцеві адміністрації, суди. Навіть парламент зараз «беззубий», як ніколи за роки Незалежності.

Але український народ може покласти цьому край. Ще раз, але назавжди. Чи є загроза фальсифікації виборів та що буде після них, читайте в інтерв’ю Сергія Соболєва.

 

«Петру Порошенку за кілька років вдалося придушити свободу слова»

 

Окремі експерти, наприклад, Андрій Новак, відверто кажуть, що в Україні за останні роки відбулася повзуча узурпація влади. І що на зміну «сім’ї Януковича» прийшла «сім’я Порошенка». Напевно, багато людей погодяться з цим. А ви що скажете?

На щастя, ми українці. І Україна це не Росія. Не варто забувати, чим закінчилася спроба узурпації влади Віктором Януковичем. Петро Порошенко теж пробує узурпувати. Це без сумніву. І в нього є суттєві успіхи.

Наприклад, в боротьбі зі ЗМІ. Де Савік Шустер? Де багато інших журналістів? Де сміливі, об’єктивні, аналітичні, збалансовані програми, які б давали реальну оцінку ситуації в країні? Їх, на жаль, немає.

Уже давно лідера «Батьківщини» також, практично, ніде не побачиш.

 Так, це правда. Юлію Володимирівну запрошують лише декілька каналів. На інших – табу. Вказівка зверху. На найбільш рейтингових каналах табу на певні прізвища, партії, лідерів, на критичну інформацію.

В цьому плані Петро Порошенко вдалося задавити. І він правий, коли каже, що в Україні безпрецедентний рівень свободи слова. Цей рівень безпрецедентно низький.

Такого зляканого «мовчання» мас-медіа не було за всі роки Незалежності. Навіть за часів Кучми і Януковича. І тут багато залежить від журналістів. Якщо ви мовчите, то годі сподіватися, що буде інакше, як за Віктора Януковича.

Ну, все залежить від власників, керівників. Вони вирішують, якою буде інформаційна політика. Журналісти часто заручники, їм треба працювати, годувати сім’ї.

 Це розуміло. Тим паче, при нинішніх цінах, тарифах, дорожнечі питання роботи – практично питання виживання. Але журналісти не ремісники, які працюють з товаром. Ви працюєте зі словом, з довірою людей. Ви формуєте громадську думку, від вас найперше чекають правди.

Це не просто професія для заробляння грошей, це певна місія. Зарплата важливо. Інформаційна політика важливо. А власне сумління хіба ні? А про майбутнє не треба думати?

Не можна все життя жити і працювати в наморднику. Як казав хтось із великих: хто носить шпори, має пам’ятати, що до комплекту входять вудила і батіг.

Гаразд, медіа справді нині здебільшого контрольовані.

Не здебільшого, а тотально. Вплив Петра Порошенка колосальний. Крім ЗМІ, повністю підім’яті державні підприємства. Але тут у нього є конкуренти. З одного боку – це стара команда Віктора Януковича, з якою він змушений ділитися. Ви подивіться, як швидко з-під відповідальності Юрія Луценка він вивів компанію «Буліcма». Яка нібито повинна би була бути, як він обіцяв, другою після компанії Олександра Оніщенка.

Хоча та сама сфера, ті самі авантюри і все інше. Подивіться, як змушені вони миритися з цілим рядом фінансових інтересів Ріната Ахметова, який зараз, думаю, процвітає ще краще, ніж він процвітав за Віктора Януковича. Але є ще одна зубаста команда – команда Арсенія Яценюка. Яка так само претендує на свої шматки пирога і не допускає туди Президента.

Тому там є якась нездорова конкуренція, яка полягає в розподілі і контролі державної власності. Тому тут у нього, на жаль, не все вдається. Тут спостерігається боротьба павуків у банці. При чому, старих павуків епохи Віктора Януковича і нових павучат епохи Порошенка-Яценюка. Тому тут це йому вдається важче.

Наступне, аналізуємо. Питання, які пов’язані з роботою провладної команди за контролем над державними монополіями. Ми бачимо, що всі державні монополії розписані між найближчим оточенням Петра Порошенка. І кожен має свій куш і контролює безпосередньо всі потоки в цих державних монополіях.

А виконавча вертикаль? Також в цій «банці»?

Я вважаю, що прем’єр Володимир Гройсман стає достатньо незалежною фігурою. Незалежною від абсурдних впливів. Так, його багато що пов’язує з Петром Порошенком, але він здійснює достатньо самостійну, виважену політику.

Питання, які пов’язані з концентрацією влади – призначення глав адміністрацій. Якщо раніше, відповідно, до вимог ЄС і Європейської комісії, призначення глав адміністрацій відбувалося лише на конкурсній основі, то Президент, фактично, через підконтрольних йому депутатів у Верховній Раді скасував ці надбання, запобіжники. До речі, саме завдяки таким рішенням нам і було надано безвіз. Ми підписали договір про Асоціацію. А тепер почався тотальний відкат.

Тепер, виявляється, не треба ніяких конкурсів і Президент на свій розсуд може призначати всіх глав адміністрацій на місцях. Але все це було б нормальним, якби в країні здійснювалися реальні реформи, почалася б реально боротьба з корупцією. Бо все залежить від Президента. На жаль, цього так і не сталося.

Тому, коли кажуть про узурпацію влади, то тут є класичні ознаки того, що, на жаль, ми переживаємо часи, коли ця узурпація є достатньо серйозною, і ми стоїмо на порозі досить серйозних потрясінь, які не зрозумів Віктор Янукович, а тепер на жаль, не може зрозуміти і команда, і сам особисто Петро Порошенко.

 

«Суди контрольовані. Останній бій – за Антикорупційний суд»

 

Суди зараз теж очевидно не надто незалежна гілка влади?

Суди. Вища рада правосуддя повністю контрольована Президентом і заступником голови Адміністрації Президента Олексієм Філатовим, людини, яка відповідає за, так звану, судову реформу. Це підтвердження того, що ми не отримали незалежних судів.

От чому зараз іде така серйозна боротьба за те, щоб хоча б принаймні Антикорупційний суд був незалежним. І ми бачимо який спротив Президента і його команди проти цієї незалежності Антикорупційного суду.

Здається в усі попередні роки Верховна Рада при різному складі все-таки була майданчиком певного опору узурпації. І за Леоніда Кучми, і за Віктора Януковича. Зараз враження, що всі рішення ухвалюються у кабінеті Президента. А депутати просто «тиснуть зелену кнопочку».

Такого беззубого складу Верховної Ради я не пам’ятаю за всі ті роки, що був у парламенті. Я пригадую Леоніда Кучму, якого називали диктатором. Так, і тоді намагалися впливати, але парламент був достатньо самостійний, міг ухвалювати всі рішення незалежно від того, які вказівки йшли з АП. В той час навіть глава Адміністрації Президента приходив на засідання нашої фракції «Реформи і порядок».

Жоден міністр не міг не прийти, включаючи покійного Юрія Кравченка або голова СБУ. Якщо їх викликала фракція. Не парламент, а фракція! А зараз цілий парламент не може дочекатися звітів міністрів, Валерії Гонтарєвої, або тим більше силовиків.

Парламент, на жаль, так і не став майданчиком для вироблення рішень. А ця більшість, фактично, є філіалом Адміністрації Президента. Всі рішення ухвалюються в АП, так званими — «шістками», «сімками», «дев’ятками». А потім ці рішення доносяться, як готовий факт. Так формується порядок денний на тиждень, на всю сесію, так формуються пропозиції щодо конкретних питань.

Ну, ось дивіться. На мій погляд, це питання по Антикорупційному суду провалене, тому що той проект, який ухвалено у першому читанні, не відповідає вимогам Венеціанської комісії. А якщо не врахувати цих вимог, то в нас ніякого Антикорупційного суду і не буде. І, наприклад, питання, які пов’язані з економікою.

Перше питання — розкриття всіх бенефіціарних власників у видобувній галузі. Йдеться про власників нафтових, газових родовищ, ГОКів, до останнього. Питання було провалене. При чому дивіться чиїми голосами. Спочатку БПП голосують майже 110 карток, потім ця цифра опускається до 80. А ми не можемо добрати якихось 5-6 голосів.

А друге не менш важливе питання, яке б вдарило по інтересах російського бізнесу і Дмитра Фірташа – облгази. Знову та сама історія. Не вистачає 2-3 голоси для того, щоб всю інформацію, яку мають облгази Фірташа і російські облгази, вони зобов’язані були передати НАКу «Нафтогаз України». Зокрема, абонентські дані, все інше, щоби можна було створити вертикально інтегровану державну компанію, яка б була конкурентом на цьому ринку. І знову валить фракція БПП.

Ви вважаєте, що це спеціально робиться? Це – змова?

Звичайно. Без сумніву спеціально, бо так як гралися голосами, а я кажу, що не вистачало буквально 2, 3, 5, 6 голосів. У той час, як БПП не додавали 30 голосів.

От вам приклад того, що дана команда валити. Формально наче і голосують, але реально голосів не вистачає, рішення не ухвалюється.

Як я розумію з почутого – у нас ручний парламент?

Абсолютно. Такого сорому ще не було. Я вважаю, що в цьому плані це пряма провина тих провладних депутатів, а точніше, тих «кнутів», як їх називають, які фактично контролюють ситуацію у фракціях і заганяють в «стійло» всіх депутатів більшості.

Отже, і законодавча гілка влади де-факто узурпована. Вище Ви казали, що нас очікують потрясіння. Саме через узурпацію?

Без сумніву. Я думаю, що ключова помилка Петра Порошенка в тому, що він не зрозумів, чому втік Віктор Янукович. Янукович думав, що чим він більше зажене все суспільство, парламент, громадських активістів, опозицію в глухий кут, тим легше йому буде керувати державою. Але ми бачили, чим це закінчилося. Де він зараз? Дає фейкові прес-конференції з Ростова і Москви. На цьому все закінчилося.

На жаль, нині діючий Президент так і не зрозумів, що закручувати гайки заради боротьби з корупцією – це б терпіли всі. Заради проведення реформ – це б терпіли всі. І затягнули б паски всі. Всі б терпіли, так як терпіли, наприклад в 2014 – 2015 роках. Але вибачте, коли всі бачать, що для опонентів закон, а для своїх – твори все, що хочеш і при цьому ще й закручувати гайки, я думаю, що це закінчиться дуже погано. Для тих хто узурпував владу і закручує ці гайки. Тобто, йдеться про Президента.

 

«Президент Тимошенко одним з перших внесе закон про імпічмент».

 

Скажіть, а хіба Юлія Тимошенко, якщо народ її обере Президентом, не намагатиметься узурпувати владу? Це прагнули зробити чи не всі очільники держави. Під себе навіть змінювали Конституцію…

Дивіться, якщо є хоч краплина відповідальності у діючого Президента, на щоб я на його місці пішов би? Перше, потрібно ухвалити Закон про імпічмент. Щоб це діяло для будь кого. Для наступників перш за все.

 Друге. Закон про спеціальні слідчі комісії, які дозволяють розпочати процедуру імпічменту в разі, якщо щось сталося не так.

Третє. Зробити незалежними суди. Бо потім цей же кишеньковий суд вдарить по тобі. На жаль, всього цього Президент не зробив. І тому перше, я переконаний, з чого почне свою роботу Президент України Юлія Тимошенко: це закон про імпічмент, це закон про спеціальні слідчі комісії, це незалежний суд, реальна судова реформа і максимальне невтручання силовиків у роботу бізнесу.

Оце буде вже величезний плюс, який дозволить далі продовжувати реальну децентралізацію, коли бюджетне фінансування отримають не лише 20% обраних громад, а всі громади. І не з Києва, а безпосередньо на місцях , через податки, які будуть закріплені на місцях.

І Юлія Тимошенко буде готова здійснити ці кроки? І без узурпації?

Я переконаний в цьому. Вона здійснить ці кроки, бо впевнена, що вони заважають Україні йти вперед. Узурпація влади, нехтування інтересами народу, як показує життя, веде до потрясінь, колапсу, до революцій.

Подібне здійснюють люди, яким байдужа доля країни. Юлія Тимошенко ,впевнений, таких помилок  робити не буде.

До речі, нещодавно оприлюднили результати опитування Соціологічної групи «Рейтинг». Згідно яких, якби зараз відбулися вибори президента України, лідером перегонів стала б очільник  «Батьківщини» Юлія Тимошенко. Чим це можна пояснити?

Пояснити це, на мій погляд, і важко, і легко. Легко тому, що всі відповіді, які я вам давав і відповідають на ключове запитання: що відбувається з рейтингом Президента? Чи може в таких умовах він, принаймні, не падати? Я вже не кажу про зростання. Ну, давайте згадаємо, 54% йому висловили довіри під час минулих виборів, в першому турі. А що тепер? Де ця підтримка?

Люди все бачать, аналізують, отримують мізерні зарплати, пенсії, ходять у магазини, намагаються звести кінці з кінцями. На мій погляд, ситуація є настільки складною бо те, що дістанеться наступному очільнику від нинішньої влади…в тому стані, в якому йому дістанеться країна, економіка, соціальна сфера, бюджет — це жахливо. Так, є певні фактори росту.

Тобто, позитивні кроки Петром Порошенком також робляться?

Так, робляться. Не будемо лукавити. Але рейтинги говорять самі за себе. Тому що певний позитив перекреслюється багатьма іншими показниками. І якщо говорити відверто, то наш народ справді зубожіє. І з кожним роком людям стає все важче і важче жити. Хіба це не результат тієї політики, яка здійснюється в державі?

І тому тут питання не просто перемогти на виборах. А питання в наступному: є півроку, більше немає, за які треба все запустити. І ось я думаю, що тут дуже важливо зараз команді «Батьківщини» чітко бути готовим до того, що в перші півроку реально можна провести реформи. Потім їх буде проводити трохи важче, а потім уже неможливо. Тому треба орієнтуватися, що перший рік, це рік коли можна повністю змінити країну, перезавантажити. Це можна зробити дуже швидко, для цього є всі можливості. А головне — є унікальний український народ, який готовий самовіддано працювати від зорі до зорі.

Адже не секрет, що працюючи у світах, в еміграції – це найбагатші, найзаможніші люди. Люди, які вміють робити світові відкриття, які вміють працювати. От подивіться, чому жодного жебрака немає в США, походженням з України? У Канаді, Німеччині, в Австралії? По всьому світу наші громадяни. Подивіться, хтось з українців жебракує в Польщі? Але чомусь вони жебракують в своїй власній країні. От відповідь на всі запитання.

Я думаю, що тут ті завдання, які стоять перед «Батьківщиною» і особисто перед Юлією Тимошенко – вони дуже серйозні і важкі. Але їх виконати реально. А чому у Юлії Володимирівни сьогодні високі рейтинги? Напевно через те, що в багатьох українців, коли вони бачать, як країна летить в прірву, як її нищить корупція і кумівство залишається надія лише на неї. До того ж, країна другого терміну Петра Порошенка може і не витримати.

 На Ваш погляд, із своїх обіцянок, які давав нинішній Президент  перед виборами – що йому вдалося виконати? Ну, крім того, що за 2 тижні припинить війну і продасть свій бізнес у Росії.

Ви розумієте, це все фейки були. Думаю, що це розумів і сам Петро Порошенко. Тільки чому його політтехнологи не порадили йому, що такими фразами кидатися не можна, бо потім за це потрібно буде відповідати. Але він думав, що за 5 років люди ці обіцянки забудуть.

Проте, таке не забувається. Бо кожен день чергові смерті наших військових, десятки поранених. Тому я думаю, що це була не програма, а фейк. З того, що йому вдалося зробити…

На жаль, навіть ті крихти, які так важко збиралися, перекреслено ключовими, найбільшими помилками. Фактично провалом судової реформи, я вже казав. Провалом медичної реформи. Коли ми стояли в 5 кроках від запровадження страхової медицини. Тієї страхової медицини яка абсолютно чітко працює і в розвинених країнах, і в менш розвинених. Але чомусь обраний зовсім інший механізм, так звана, британсько – швейцарська модель. Яка розрахована на дуже високі доходи громадян і потрібно оплачувати досить високі суми за своє лікування. Українці цього собі не зможуть дозволити. От вам приклад провалу.

Але в той же час, інший приклад. Я не знаю чи є це заслугою чи ні Петра Олексійовича, але те, що обрали головою Конституційного Суду Станіслава Шевчука, який 4 роки працював у Європейському суді з прав людини, це позитив. Ми одразу бачимо, які рішення почав ухвалювати Конституційний суд. Але в то й же час у Конституційному Суді сидять люди, які ухвалювали рішення на користь незаконної зміни Конституції України, під Віктора Януковича. Тобто, робиться щось добре, але тут же здійснюється десяток негативних кроків.

Петро Порошенко сам заявляв, які чудові Харківські угоди, а тепер з усіх сил воює з цими Харківськими угодами. Це все половинчасті дії, половинчасті рішення однієї особи. Треба визначитися хоч раз у житті. Якщо ти бізнесмен – працюй зі своїм бізнесом, заробляй гроші. Якщо ти політик, то зроби свою політичну кар’єру так, щоб ввійшов в історію, а не вляпався.

 

«Слава Богу, суспільство інше. Суспільство не буде терпіти більше так, як воно терпіло після Помаранчевої революції».

 

 А ось дивіться, якщо Президент узурпував владу, має вплив на судову систему, прокуратуру, то чи не міг би він свого основного конкурента і опонента запроторити до, приміром, «качанівки», як його попередник? Чи це вже геть з жанру фантастичної антиутопії?

 Ну, одного конкурента він вивіз до Польщі. Це вже методи Олександра Лукашенка. Пригадайте, як починав Президент Білорусі. Це тиск на опонентів, пропозиція виїхати з країни. Якщо не виїжджають, то вони зникали або їх таки депортовували. От, приблизно, по цій же схемі іде сьогодні Петро Порошенко.

При чому, коли йдеться про того ж Міхаіла Саакашвілі, це ж його Петро Порошенко запросив, дав йому всі можливі і неможливі посади, а потім, коли «друг» почав його критикувати – подивіться чим це все закінчилося. Одразу з’ясувалося, що громадянство йому неправильно дав, і довідки якісь не ті в нього взяв, і вже виявляється він агент Кремля.

Я думаю, що тут ці методи вже почали застосовувати. Ви розумієте, одна справа такі методи застосовувати до того самого Міхаіла Саакашвілі і то, подивіться, які народні протести почалися. А ви уявляєте, якщо такі методи будуть застосовуватися до Андрія Садового, до Анатолія Гриценка, інших політиків, а тим більше – до Юлії Тимошенко.

Я думаю, що народ вже прокинувся і те, що було за Віктора Януковича, коли він спробував узурпувати владу, це буде дитячими іграми. Порівняно з тими протестами, які будуть в Україні.

То це тестування витримки народу?

 Так, це справді було тестування нещодавно. Це ж очевидно. Позбавили Міхаіла Саакашвілі громадянства. Подивився, як реагує на це суспільство. Не пускали, не давали в’їхати в Україну, намагалися перешкодити. Подивився, як реагує на це суспільство. Коли реакція суспільства досить швидка, починаються протести, тоді зупиняється. Цього вистачає буквально на півмісяця. Потім придумується нова схема, нові дії.

Справді, відбувається тестування громадян країни на їхню зрілість. Якщо вони це з’їдають – можна далі продовжувати. А далі це закінчується концтаборами. Як це було за Сталіна, чи Гітлера.

Здавалося б, ми пройшли Помаранчеву революцію, Революцію гідності, побороли режим Януковича, ціною крові Героїв Небесної Сотні, прийшла нова, демократична влада. Але чому у нас в державі немає єдності серед політиків? Чому так важко знайти спільну мову заради України?

А тому – чи нова це влада? Ось ви самі даєте відповідь на другу частину запитання- чому нема єдності. А ви вважаєте, що це нова влада? Від того, що ця влада сказала жити по-новому вона стала новою?

Друге, а ви не відчуваєте, що відбувся тотальний зговір між тими, хто працював з Віктором Януковичем і яким ця влада була передана? Ви ж подивіться, хто сьогодні при владі. Абсолютна більшість людей, яка ніколи з режимом Януковича не воювала. Які працювали у нього міністрами, в Нацбанку, де завгодно. Які підігрували Віктору Януковичу за часів президентських виборів 2010 року. Ви забули про так званих «противсіхів»?

Подивіться всі заяви того ж Віктора Ющенка, заяву того ж самого Арсенія Яценюка, за тиждень до другого туру виборів. При чому все це розповсюджувалося через ЗМІ, підконтрольні Віктору Януковичу. Аби тільки не пройшла Юлія Тимошенко. Я пригадую навіть націонал радикалів, які говорили, що нехай краще проходить Янукович, ми потім його скинемо. Правда, забули сказати, що скинули разом з Кримом, з половиною Донбасу, разом з третиною економіки країни, з 5 мільйонами населення, яке не може знайти свою домівку, з вторгненням Путіна в Україну. Ось цим скинули «двічі не судимого».

Але я просто собі уявляю, якби Віктор Янукович не переміг в 2010 році. Чи був би Крим в складі України? Без сумніву, був би. Так, ми між собою розбиралися б, але принаймні не було б агресії Росії. Вторгнення на нашу землю ворожих танків, ГРАДів, військових. Але, на жаль, у нас були політики, в тому, так званому патріотичному таборі, які верещали – голосуйте проти всіх. І Юлія Тимошенко недобрала лише 2,8%. При чому, кричали вони не на Сході, бо там це не діяло, а кричали на заході і в центрі.

Слава Богу, суспільство інше. Суспільство не буде терпіти більше так, як воно терпіло після Помаранчевої революції. Ви знаєте чим відрізняється Помаранчева революція від революції гідності?

Чим же?

 Під час Помаранчевій революції люди вийшли на 2 місяці, постояли, віддали владу Віктору Ющенку та його оточенню і вирішили, що далі все робитиме Президент. А зараз цього немає.

Ви подивіться, який супротив іде, який тотальний контроль населення, громадських активістів, політичних діячів щодо будь-якого кроку узурпації влади, до покривання корупції, до імітації проведення реформ. Подивіться, наскільки суспільство активне і яку активну позицію займають наші західні партнери.

Пригадайте, після перемоги Віктора Ющенка всі заплющили очі і молилися на нього. Казали який це геніальний реформатор! Але, ми ж знаємо, що практично жодної реформи він не здійснив. Зараз ситуація інша. В щоденному режимі відбувається моніторинг.

Хлопці, ви кажете, що ви реформу судів провели, а чому тоді таке свавілля і вседозволеність відбувається в судах? Ви кажете, що здійснили децентралізацію, а чому 80% громад у вас фінансово не спроможні. Ви кажете, що медичну реформу провели. Покажіть наслідки. Ви здійснили пенсійну реформу? А чого ж тоді фактично 9 із 10 пенсіонерів отримали надбавку 100-200 гривень, а лише один із 10 пенсіонерів отримав гідну надбавку? І так можна продовжувати далі. Тому цим суспільство зараз відрізняється, що люди далі контролюють владу.

 

«Фейки і боти – брудні технології, випробувані в Росії. Петра Порошенка вони не врятують».

 

А фейкам і ботам люди хіба не вірять?

 Тут ще раз підтверджено, що Президент черпає інформацію з кремлівських джерел. Хто робив цю фотографію Юлії Тимошенко з російським послом? Ви розумієте, тут своїх послів, я думаю, не всі знають, які працюють в різних країнах, а російських послів чи послів інших країн – хто їх може знати в обличчя? Ну підходить людина, вітається з тобою, посміхається. Що потрібно робити? Тікати від незнайомця, який прийшов з тобою привітатися? Ну, привіталися, ну сказали чергові фрази.

Але для конкурента і опонента цього достатньо, щоб вкинути, так би мовити, «компромат». Все це знімає агентура Кремля, вивішує у себе на сайтах, а Петро Порошенко, через своїх ботів (армія ботів у нього чимала) моментально це фото виставляє всюди. Розганяє через фейсбук. Ці технології у них досить чітко відпрацьовані. Особливо, якщо йдеться про Юлію Тимошенко. І розповідають, що виявляється, це була ледь чи не якась таємна зустріч.

Просто це безсовісні прийоми, які йому готують такі, як Віктор Уколов та інші «політтехнологи», які як зрадники бігають з одного табору в інший. Подивимося, де вони опиняться після березня 2019 року. А щодо бізнесу в Росії, так про це всі знають. Нема про що говорити.

Щодо недавньої поїздки Юлії Тимошенко на молитовний сніданок до Вашингтону також чимало розмов і маніпуляцій. Фейсбук просто вибухнув.

Ви знаєте, я такої політичної заздрості і згадати не можу. Давайте об’єктивно. Делегація на молитовний сніданок від «Батьківщини» — 2 людини. Юлія Тимошенко та Григорій Немиря. Делегація БПП – 10 людей. Були депутати і з інших фракцій, зокрема, з Народного фронту. Також був і Арсеній Яценюк.

Але ми день і ніч з усіх ЗМІ і Інтернету чули про молитовний сніданок, який зірвав роботу парламенту. Виходить, Тимошенко і Немиря вдвох зірвали  роботу парламенту?

Тепер по суті. А які зустрічі відбулися у Вашингтоні у цих 10 людей від БПП? Єдине, на що вони були здатні, це сфотографуватися з одним із сенаторів. Більше їм нічого було показати.

Юлія Тимошенко — Курт Волкер, спеціальний уповноважений президента Дональда Трампа, Комітет безпеки і оборони Конгресу США, Комітет з питань розвідки і вище керівництво цього комітету, зустрічі з десятками сенаторів. Оце фактор роботи. От заради чого їдуть на такі заходи.

Це ж не просто сніданок, це не стільки сніданок, це можливість мати дуже гарні контакти з найвищими високопосадовцями США. І останнє. Єдина особа, якій дали від імені Східної Європи виступити на сніданку з промовою, це була Юлія Тимошенко.

Коли я чую фейки, відкриту брехню, то я думаю, що в політехнологів Банкової голова обертом іде після тієї правди, яка випливає мало не щодня від журналістських розслідувань. Від сумнівних оборудок, від непорядності, від тієї брехні влади і особливо Президента.

І в той же час, через вкидання брехливої інформації про Юлію Тимошенко і «Батьківщину» технологи влади намагаються перебити, нівелювати посили, які випливають із журналістських розслідувань проти можновладців і Президента.

Тому наше завдання  — не допустити , щоб така брехлива інформація завершувалася концтаборами, де будуть розправлятися з політичними опонентами. Оце набагато важливіше.

 

«Мене дивує: для чого Президенту 80% членів ЦВК, яких він контролюватиме? Для того, щоб  вибори були чесними, чи для того, щоб їх сфальсифікувати?

 

Нещодавно Петро Порошенко сказав, що зустрічався з Юлією Тимошенко і вони обговорили внесену фракцією «Батьківщина»  кандидатуру до складу ЦВК. Чи так це?

Коли Президент зрозумів, що він вляпався з внесенням кандидатур до ЦВК і на нього почався тотальний тиск: чому немає представника найбільшої опозиційної сили, яка має кращий результат за всіма опитуваннями, він змушений був це зробити.

Після того, як було ухвалено спеціальну резолюцію ПАРЕ по ситуації в Україні, де питання з кандидатом у члени ЦВК від «Батьківщини» проходило чіткою лінією, як Петро Порошенко взагалі міг на таке піти? Подібного не було при жодному Президенті. Я думаю, що главі держави потрібно було все красиво обставити, тому він і запросив лідера опозиції, поспілкувався і вніс кандидатуру на посаду члена ЦВК 14-ї кандидатури, при тому, що обирається тільки 13 членів.

Ви вважаєте, що існує ризик і кандидатура від «Батьківщини» може не пройти?

А який шанс, якщо є 14 кандидатур, ми не входимо в більшість, а пройде 13? Повинен ухвалювати парламент. Але парламент повинен ухвалювати з врахуванням всіх міжнародних документів і українського законодавства, де обов’язково повинен бути представник від усіх фракцій парламенту. І ось тут дилема.

Президент заявив, що вони, виявляється, не отримали моє подання, як першого заступника голови фракції. Хоча він отримав його ще за 2 місяці до цієї зустрічі. Ми своєчасно, одними з перших направили це подання на досить поважну людину, Андрія Євстігнєєва, якого громадські організації  оцінили, як одного з кращих кандидатів на посаду члена ЦВК.

 

Будемо сподіватися. Є ж і громадська думка. Її треба враховувати.

Ви знаєте, громадську думку спробують не врахувати. Більше того, мене дивує, от для чого Президенту 80% членів ЦВК, яких він контролює? Для того, щоб чесні вибори були, чи для того, щоб їх сфальсифікувати? Я думаю, що відповідь очевидна.

Якби Президент хотів чесних виборів, то він би дав по одній посаді, як цього вимагає Закон кожній фракції, а далі би вийшов до громадськості і сказав: будь ласка пропонуйте свої кандидатури. Комітет виборців України, ОПОРА, інші організації, хто займається виборами більше десятиліття. На жаль, цього не сталося.

Найстрашніше навіть не те, що вони нашу кандидатуру не внесли. Добре, вони ненавидять «Батьківщину» — це їх питання, вони нехтують Закон – їх питання, нехтують міжнародні документи – їх питання , але страшно – заради чого це робиться? Навіщо Президенту тотальний контроль, ви чуєте – три чверті голосів до ЦВК? Що він там хоче робити? У Віктора Януковича такого не було. У Леоніда Кучми такого не було. За жодного з Президентів такого не було.

Завжди розподіляли відповідно до обов’язкової присутності хоча б одного представника будь якої фракції парламенту. Жодних питань не було. Можливі маніпуляції? Та вони будуть гарантовані! І тому нам усім треба готуватися до захисту чесних виборів. Я не виключаю спроб фальсифікацій.

Бесіду вів В’ячеслав Козак

Поделитесь в соц сетях!

Теги: , , , ,

Load...
Загрузка...