Политика

Політолог Костянтин Бондаренко: «Україні не потрібно зациклюватися на змінах у Вашингтоні чи в Москві»

Політолог Костянтин Бондаренко: «Україні не потрібно зациклюватися на змінах у Вашингтоні чи в Москві»

Костянтин Бондаренко – відомий український політолог, історик. Його постать достатньо відома нашим читачам, тому особливої потреби його представляти немає.

В ексклюзивному інтерв’ю Всеукраїнському інтернет-виданню «Вероятно» Костянтин Петрович розповів про значення 58 виборів Президента США та виборів до Держдуми Росії для України, поділився експертною думкою щодо конфлікту на Донбасі та можливих дострокових виборів в Україні.

В США мають відбутися 58 вибори Президента, також мають на цьому тижні відбутися вибори до Державної Думи Російської Федерації. Яке значення ці вибори матимуть для України?

Вибори до Держдуми Росії та вибори Президента США мають велике значення для України. Як об’єкт міжнародної політики, Україна, в основному залежить від тих політичних процесів, які відбуваються в Сполучених Штатах чи в Росії, які, на сьогоднішній день, розглядають Україну як певне поле для своєї діяльності, як арену боротьби та протистояння.

Вибори до Державної Думи Росії можуть показати наскільки впливовими є сили війни та миру в Росії, російської ліберальної і консервативної моделі. Це не ті вибори, що будуть визначальними для зовнішньо-політичного курсу. Але корекція політичного курсу Росії стосовно України все таки відбудеться після виборів. Там сформувалися навколо Путіна кілька груп впливу: є позиція Суркова, позиція групи Патрушева-Шойгу, є позиція Міллера, тощо. І кожна із цих позицій має свої нюанси та впливи на цілий ряд рішень, які приймаються в Російській Федерації, але кінцеве рішення завжди за Путіним.

Що стосується президентських виборів в США, то після них повинно змінитися дуже багато, оскільки демократи і республіканці відстоюють різні позиції. У республіканців є своє бачення світових процесів. Очевидно, буде намагання звинуватити так званих попередників, відбуватиметься корекція зовнішньої політики.

Я не думаю, що насправді Україні потрібно зациклюватись на тому, які зміни відбуватимуться у Вашингтоні чи в Москві. Насамперед нам потрібно жити за Київським часом, і не звертати увагу на те, що відбувається за кордоном.

Чого очікувати від нового президента США та нового складу Держдуми РФ?

Є цілий ряд ілюзій, пов’язаних з постаттю Президентом США. Дуже часто ми порівнюємо Президента США із його повноваженнями з Президентом України і думаємо, що вони можуть бути вільними у своїх діях, можуть вирішувати на свій страх і ризик ті, чи інші речі. Президент США багато чого не може зробити без Конгресу США, Ради з питань зовнішньої політики і т.д. Там є цілий ряд інституцій, які мають більшу вагу, ніж просто сам інститут президента.

Сьогодні можна багато гадати на кавової гущі. Між іншим, ми не знаємо, хто буде держсекретарем при наступному Президентові США, який буде склад Ради зовнішньої політики, якими будуть стосунки між президентом та Конгресом США. Насправді після виборів все може змінитися. Може перемогти Трамп і відмовитися від предвиборних обіцянок. І нарешті, Клінтон може теж виявитися не тією Клінтон, якою представляють сьогоднішні наші українські політики чи експерти.

Зовнішня політика РФ буде визначатися не скільки Держдумою, скільки Путіним і найближчим часом до президентських виборів у Росії не варто говорити про те, що ця політика якимось серйозним чином буде змінена.

У свій час Біл Клінтон виступав про перезавантаження з Росією, чи можлива така «перезагрузка 2»?

Таке перезавантаження обов’язково настане, незалежно від того, хто би не прийшов до влади у Сполучених Штатах. Інша річ, це буде перезавантаження у сторону поглиблення конфронтації, чи це буде перезавантаження в сторону покращення стосунків?

bond-15-09-16-4

Коли відбуваються конфронтації між Сполученими Штатами, у той же час відбувається зближення Росії із Китаєм. Китай сьогодні починає формувати антиНАТО. Поки що до цього пакту приєднались кілька країн: Пакистан та Афганістан. Ці території раніше розглядалися, як площадка американських інтересів. Таким чином, Китай посилюється. Очевидно, що в сфері впливу Китаю сьогодні перебуває і Росія. Сі Цзиньпін під час урочистостей з нагоди 95-річчя Компартії Китаю говорив про формалізацію стосунків із Росією і оформлення якогось союзу з нею для протистояння з НАТО.

На мою думку, формування такого євразійського центру впливу, формування євразійської колективної системи безпеки, може призвести до того, що Сполучені Штати зрозуміють, що вони протистоять не лише Росії. Якщо відбудеться зіткнення інтересів з Росією, то це може викликати ланцюгову реакцію, а тоді доведеться воювати з Китаєм, з Індією та іншими країнами.

Трамп заявляв, що готовий лагодити з Путіним. Чи можна його назвати проросійським?

Я би не став називати Трампа проросійським. Його заяви – це скоріше виклики, він хоче показати своїм виборцям, що гроші і податки у Сполучених Штатах йдуть на протистояння з Росією та на збільшення військових бюджетів. А він зможе порозумітися з Росією для того, щоб ці гроші повернути на соціальні потреби та покращення життя рядових американців. Тому говорити про те, що для нього мир з Путіним — це стратегічний план і самоціль, не доводиться.

Трамп чудово розуміє, що Росія, Україна – це якісь далекі, аморфні поняття для рядового американця. Рядовий американець живе питаннями доброго життя чи поганого життя. У нього більше грошей, чи менше. В даній ситуації Трамп намагається зіграти на цих настроях, а Путін — це лише привід для подібних заяв.

Також Трамп заявляв, що конфліктом в Україні має зайнятися Європа, а фінансову допомогу надавати Німеччина…

Це продовжує цю думку, що Трамп намагається загравати зі своїми виборцями, намагається показати, що нинішня адміністрація абсолютно бездарно витрачає кошти, які беруться із кишені звичайних платників податків. Вони суттєві в принципі.

bond-15-09-16-1

Можливо на оборонну сферу виділяється не так багато в даній ситуації. Але ж, наприклад, близько 5 мільярдів пішли на організацію Майдану… і рядовий американець рахує: якщо б вони не йшли на Україну, можна було б витратити на медицину, освіту, і т.д.

Під впливом якої з цих держав залишатиметься Україна?

Україна й надалі буде залишатися під впливом двох держав. На сьогодні, Східна Україна, (а саме так я розглядаю «ДНР», «ЛНР»), перебувають під впливом Росії, а більша частина території нашої країни під впливом Сполучених Штатів Америки.

Україна фактично поділена на дві території, на дві зони впливу, одна з яких є проросійською, друга – проамериканською і між ними відбувається конфлікт.

Якій вплив ці вибори матимуть на конфлікт в Донбасі? Як довго цей конфлікт ще може тривати?

Він може тривати абсолютно безкінечно. Насправді є багато з тих, хто зацікавлений у продовженні цього конфлікту. Є приказка: «Кому война, кому мать родная».

В даній ситуації є багато тих, хто заробляє на конфлікті, на блокпостах, на контрабанді, на цілому ряді безчинств, про які ми дізнаємося час від часу. Звичайно, що заробляють не тільки в свої кишені, але є високі покровителі у високих кріслах.

Тому треба виходити з того, що фактори, які поглиблюють і продовжують конфлікт, не лише визначені впливом Росії чи Сполучених Штатів Америки. Доки Росія і США не домовляться між собою про правила гри не лише в Україні, а й в Сирії наприклад, на Балканах, де теж відбувається холодне, але протистояння, не буде великої домовленості і говорити про закінчення війни буде зарано.

Чи можливе загострення конфлікту? Чи може він перерости у повномасштабну війну?

Все можливо. Завжди якщо є якийсь конфлікт, завжди є велика кількість зброї, озброєних людей і ця ситуація може перерости у щось більше. Є гіпотеза, що Росія зовсім не збирається нападати на Україну, що для Росії дуже вигідна така ситуація, яка сьогодні існує в Україні.

bond-15-09-16-5

Україна в Росії для Путіна, зокрема, є дуже вигідною ілюстрацією того, що може бути з Росією, якщо, наприклад, Путін піде із влади. Умовно кажучи, рядовому росіянину показують картинку з України, показують тих, хто захоплює ті, чи інші об’єкти, безсилля влади, війну, зруйновані міста, вбитих людей, факти мародерства, а потім запитують, мовляв, Ви хотіли б, щоб в Росії було теж саме? Це перший варіант.

Крім того, Путіну дуже важливо довести до того моменту, коли наприклад у двері кабінету Петра Порошенка постукають прикладами автоматів, аби Порошенко сам подзвонив і сказав фразу «Путін, введи війська». Це друга гіпотеза.

І кожна з них має під собою підстави, які мають право на життя.

В даній ситуації, версію про те, що Росія має обов’язково ввести війська в Україну, є робочою версією Турчинова і його групи, не більше.

Чи можливе введення військового стану?

Можливо в кількох випадках. Перший, коли існуватиме військова загроза. Другий випадок, коли відбуватиметься спроба перевороту чи можливий новий Майдан. Влада дуже боїться третього Майдану. Третій варіант, якщо владі потрібно буде відвернути увагу від соціальних катаклізмів, чи зірвати вибори, досягти якогось моменту, який потребуватиме просто дійсних радикальних заходів.

Умовно кажучи, якщо Порошенко захоче заарештувати Авакова. Це я кажу умовно. Але тоді, це буде як технологія.

Україна постійно балансує на грані військового стану.

Деякі експерти вважають, що в разі обрання президентом Клінтон, буде відчутніший американський вплив на український конфлікт. Вона діятиме рішучіше, ніж Обама?

Обама – є одним з найслабших президентів в історії США. Можливо його постать варто поставити поруч із такими, як Гувер, Бьюкенен, тобто слабших президентів знайти дійсно важко. Новий президент Сполучених Штатів буде однозначно сильнішим за свого попередника. Чи це буде Трамп, чи це буде Хіларі Клінтон, у будь-якому випадку, це буде президент, який буде сильнішим, ніж Обама. Навіть через прийняття рішень, які приймаються адміністрацією Президента і його оточенням.

Чи є в Україні аналогія з югославським конфліктом, який продовжувався близько 5 років?

Тут повна аналогія із югославським конфліктом. Ми маємо справу із кризою державності, фактом зовнішнього втручання, безпорадністю європейських структур, які намагаються мирити.

Ще один момент – це впливи таких чинників як контрабанда, наркоторгівля, незаконний обіг зброї, мародерство, які вже перетворюються на бізнес і заступають ті первісні причини, які породили цей конфлікт.

І, відповідно, ми нарешті підходимо до того варіанту, який нам сьогодні намагаються нав’язати для України, як на Балканах, це вирішення українського питання без України.

Нагадаю, у Дейтоні (1995 рік) сторін конфлікту посадили за стіл переговорів і зробили імітацію прийняття рішення. Вивезли переговорників на військову базу, а потім сказали, що поділили Боснію і Герцеговину. Нібито Боснія і Герцеговина залишається єдиною країною, але з двома частинами, які практично між собою не комунікують, тобто відбулося замороження конфлікту.

З Україною можуть зробити теж саме.

Які шляхи розв’язання конфлікту на Донбасі можете запропонувати Ви?

Насправді, на сьогоднішній день є два варіанти повного розв’язання конфліктної ситуації.

Перший варіант – збереження цілісності країни, але при цьому «ДНР» та «ЛНР» живуть за своїми принципами. Мінські домовленості – це модернізований видозмінений варіант Дейтонської угоди 1995 року. Тобто, замороження конфлікту, перетворення Донбасу на автономне утворення в середині України, який мало узгоджує свою політику із Києвом, натомість делегує своїх депутатів до Верховної Ради,тощо.

Другий варіант, такий собі Евіані від 1962 року. Нагадаю, Ахмед Бен Бела і Шарль де Голль зустрілися після 8 років кривавої війни і потиснули один одному руки, домовившись, що йдуть на референдум, який має вирішити майбутні стосунки між Алжиром і Францією. Під час референдуму 95-97 відсотків громадян як Алжиру, так і Франції вирішили, що Франція таки погоджується на незалежність Алжиру.

Таким чином, є два шляхи розв’язання конфлікту: або ми втрачаємо Донбас, або погоджуємося на те, що Донбас буде мати свій особливий статус в рамках України.

Однак Україна може піти на випередження. Приміром, Борис Колесніков недавно заявив, що для того, аби вибити карту з рук сепаратистів, Київ повинен запропонувати такий варіант, який би був значно глибшим і більш радикальним, ніж сепаратистський. Тобто, надати широкі повноваження всім регіонам, з можливістю формування бюджетів на місцях, з мінімумом впиву центру. Таким чином, освіта, охорона здоров’я, сільське господарство, питання промисловості – все це вирішується на місцях за рахунок місцевих бюджетів, за рахунок місцевих еліт, а Київ виступатиме лише координатором цього процесу.

У даній ситуації, можливо, цей варіант теж потрібен, але для цього слід приймати нову Конституцію і в новий конституційний процес мають бути втягнуті сепаратисти.

Чи можливі дострокові вибори в Україні?

Можливі, у двох випадках. Перший випадок – якщо розвалиться коаліція (а інший варіант коаліції неможливий). Другий варіант, якщо буде досягнутий консенсус, що приймаємо нову Конституцію і на її основі проводимо повне перезавантаження влади: обираємо нового Президента і нову Верховну Раду.

Поки що я не бачу політичної волі до другого варіанту, хоча він міг бути ідеальним для країни. Між іншим, суперечності в середині коаліції серйозні, і вони можуть закінчитися розвалом цієї коаліції.

Спілкувався Володимир Малінін

 

Сюжет дня

Парнерская программа

Голосование

Могут ли высокие тарифы на коммунальные услуги привести к социальным бунтам в Украине?

View Results

Загрузка ... Загрузка ...
 `