Борис Беспалий: «Прізвище наступного президента закінчуватиметься на «ошенко», але перша літера буде вже не «П».

Політичний експерт, народний депутат трьох скликань розповідає про безальтернативний результат чесних виборів та маніпулятивні технології. Борис Беспалий відомий як чесний політик, а головне – людина з принципами. Соратник Віктора Ющенка, коли не погодився з курсом його політичної сили («Наша Україна»), не перебіг до протилежного табору, а практично полишив політику, перебуваючи в її вищому ешелоні. Полишив як учасник, але стежить за подіями, як експерт. З ним можна годинами спілкуватися на будь-які теми. Більше він роз’яснює, спираючись на факти та спостереження, щось каже суб’єктивно, про що одразу попереджає.

У цьому інтерв’ю ми говорили здебільшого про вибори. Здавалось би, ця тема набила оскомину. Втім, вибори — визначальна річ для країни і народу. Минулого разу ми голосували у стресовій ситуації постреволюції та агресії з боку Росії. Тоді стояло питання життя та смерті. Проте, судячи з того, в якому стані нині країна, чи був наш вибір вдалим? Більшість людей , швидше за все, скаже, що ні. Аби не помилитися знову, слід міркувати і аналізувати вже зараз. Хто претендує на впевнену перемогу, як влада маніпулюватиме нами та чи будуть вибори взагалі?

Про це та інше — в інтерв’ю з Борисом Беспалим.

 «розгалужена всеукраїнська мережа, політична традиція, харизматичний лідер і політична послідовність»

Пане Борисе, недавно відбулися вибори в 40 об’єднаних територіальних громадах. З результатом 35% перемогла «Батьківщина». Та кажуть, що АП вже обкатує адмінресурс, готуючись до президентських та парламентських перегонів?

Центральна влада уважно стежить за виборами у громадах. І не просто стежить. На будь-яких виборах державні адміністрації перетворюються у виборчі штаби. Це ні для кого не секрет. І це — свинство.

Влада обкатує різні моделі адмінресурсу. Де має більшу зацікавленість — пресингує. В інших місцях просто спостерігає, їхнім аналітикам потрібний і об’єктивний зріз інформації: що буде як не втрутимося? А що буде, якщо втрутимося на 10%? І все це згодом використовується на загальнонаціональних виборах. Заводяться карточки, «шахматки», де на кого ставити, як де працювати. Адмінресурс – це не лише тупий тиск, а й серйозна аналітика.

Нещодавно пройшли шості масові вибори до об’єднаних територіальних громад, усі шість виграла «Батьківщина». Про що це свідчить? Про те, що це всеукраїнська партія, називається вона всеукраїнське об’єднання, так воно і є. Це перше.

Друге. На результати місцевих виборів серйозно впливають місцеві еліти. Звідси висновок: багато впливових людей на місцях ставлять на «Батьківщину», високо оцінюють її перспективи. До речі, контактів з лідером «Батьківщини» наразі шукають і багато «центральних» політиків. Теж чують звідки вітер віє.

Чому так? Візьмемо цей парламент, скажіть будь-ласка, яка з його партій існувала на початку 21 століття, у 2000-му? Тільки «Батьківщина».

Я ще пригадую «Солідарність». Але тоді вона не була розкрученою.

Так, вона була зареєстрована, мала свідоцтво, але скільки ж було брендингів і ребредингів! У 2000-му партія, її лідер якраз готувалися до «Нашої України», як її складова, потім були НУНС, БПП… Суцільні маневри.

А як реальна політсила існувала тільки «Батьківщина». У БЮТ вона не розчинилась, а, навпаки, увібрала його. Від створення у 1999-му вона представлена в усіх скликаннях парламенту. І це справляє враження. Тому що політика це і традиції.

Ось консервативна партія Великої Британії – це ж не тільки пані Мей. Це і Тетчер, і Черчіль й інші видатні діячі. Це — традиція. В окремих речах Юлія Тимошенко буває не послідовною, маневрує, але — не в засадничих, базових. Скажімо, в соціально – економічному вимірі — це послідовна ліва соціал-демократія.

Тож узагальнено я б відповів на ваше запитання, чому перемогла «Батьківщина» так: розгалужена всеукраїнська мережа, політична традиція, харизматичний лідер і політична послідовність. І в цьому вони наразі не мають конкурентів. Підтягувалась «Свобода», хоч і там був ребрединг. Але ж вилетіла з вищої ліги. А інші партії сприймаються як передвиборчі проекти. За великим рахунком, конкурентів на загальнонаціональному рівні у «Батьківщини» немає. На місцевому — розкручується Селянська партія.

Кажуть, що за підтримки влади.

Не знаю за чиєї підтримки, але добре, що така партія набирає обертів. Бо ж більшість території України – це сільська місцевість.

Але в БПП теж заявили про свою перемогу. І так після кожних виборів до об’єднаних громад: усі учасники «тріумфують». Кому вірити?

Заяви від БПП про перемогу – маніпуляції. На виборах списки від партій, там не обманешся і там «Батьківщина у виграші, а в одномандатних округах, за законом, є висування від партій і самовисування. Теж усе ясно: висуванців від якої партії обрано більше — та й передує. За цим критерієм «Батьківщина» теж перемагає.

А як рахує БПП? Вони кажуть: «за підтримки БПП». Скажімо, протеже влади — самовисуванець, маскується. Якщо перемагає, то влада/БПП рапортує: так це ж наш, рідненький!

А ще: «тендер попутників» просять владної підтримки 10 кандидатів-бізнесменів. Усім їм доброзичливо кажуть: іди, балотуйся, тільки не забудь про внесок до партійної каси…Хто переможе — той і свій.

Практикується й «підтримка переможця». Перемагає незалежний самовисуванець, а йому кажуть: або йди до нас, або не ображайся …

Партія влади має чимало подібних вибрикеньків, і не лише на місцевих виборах.

«Просто того хто каже «за підтримки», треба заносити в чорний список і ніде ніколи не підтримувати»

Це ж не чесно. Чи це «життя по новому»?

Це цинічні маніпуляції. І життя по старому. Деякі експерти пропонують ввести до закону термін «за підтримки», мовляв, щоб люди розуміли. Я ж вважаю це зайвим: просто того хто каже «за підтримки», треба заносити в чорний список і ніде ніколи не підтримувати. Бо оце «за підтримки» — чиста маніпуляція, омана виборців.

Можуть забрати бізнес, травити, ставити різні підніжки…

Ну, інструментів купа, і вони, на жаль, не іржавіють.

У Запорізькій області 9 з 14-ти зареєстрованих кандидатів від «Батьківщини» знялися з останніх виборів, після того, як їх викликав до себе голова райдержадміністрації. Як Ви прокоментуєте цей випадок?

Це до питання про наявність чи відсутність адмінресурсу. До слова, 2 травня Володимир Гройсман дав курйозне інтерв’ю агентству «Інтерфакс», де заявив, що ніколи не використовував адмінресурс. Може й так, може його навіть до уваги не брали: напряму крутили через відомства і місцеві державні адміністрації. Які, як відомо, у системі виконавчої влади.

У демократіях, якщо під час виборів глава державної адміністрації, або його аналог, губернатор, префект тощо викличе кандидата для співбесіди, то назавтра — він безробітний.

І це правильно.

Навіть якщо він просто запросив кандидата чаю попити. Ні, там і в голову посадовцям не приходять подібні речі.

«В нас Президент сприймається, як переіменований генсек»

У нас «незалежні» судді і прокурори ходять до Адміністрації Президента, очільники різних незалежних комісій, народні депутати табунами, олігархи… Одним словом, черги. Що ж вони там вирішують?

Я б сказав інакше. У нас вся система управління діє в такий спосіб, тотально. Виняток — як хтось не ходить, чи не виконує владних вказівок, байдуже правомірних чи ні. Президент сприймається, як переіменований генсек. За інерцією. А, в свою чергу, генсек сприймався, як цар, Сталін так і казав своїй старенькій матері: «ну, я наче, як цар.»

Конституційні повноваження нинішнього президента далеко не самодержавні, а сприйняття: є президент, і є країна, де всі йому підлеглі. Тож я б не говорив про окремі випадки, уся система є тотальним адмінресурсом. У цьому вона перекликається, і є паралельною, до тотальної корупції. Чи навіть є її складовою: адже неправомірна вигода, це не тільки гроші, а й неправомірні рішення, неправомірно зайняті посади, словом, найкращий бізнес в Україні – це влада.

А «адміністративний ресурс» — це наш сором’язливий евфемізм для нахабного зловживання владою. Воно так призвичаїлося, що стало мало не нормою життя. Хоч насправді, менш важливо кого обрали чи призначили, ніж у який спосіб це зробили.

Громадяни вправі вільно вибирати тих кого хочуть, але зверху їм нав’язують вибір. Це яскраво проявилось у Запоріжжі з кандидатами від «Батьківщини», про що ви згадали. Небажаних кандидатів залякали, підуть інші — провладні. І це демократія? Чесні вибори? Радше – кримінал. Втім, особисто мене нинішня влада уже нічим не здивує.

«досить багато потужних людей не борються із системою, а в неї вливаються»

Хіба в такої держави є майбутнє, якщо відбуваються такі речі: залякування, підкуп, маніпуляції з кандидатами, брехня, введення в оману українців через підконтрольні ЗМІ?

Гадаю майбутнє є у кожної держави. Питання: яке? Іще: людина завжди перед вибором: боротися із системою чи вписатися в неї. І багато потужних людей не борються із системою, а в неї вливаються. І її підживлюють. І це — небезпечно.

От ще приклад, як застосовують грамотні місцеві адміністрації адмінресурс. Такий адміністратор каже: мені не треба шаленіти. Я роблю об’єктивний соціологічний зріз – хто на якому окрузі найбільш популярний, у кого найвищі шанси тому і пропоную підтримку. Це може бути головний лікар, директор школи, місцевий активіст… Проводжу бесіду: на виборах ми тебе підтримаємо, а потім до нас підеш? Більшість погоджуються, таким чином, адміністрація нікого не нав’язує виборцям, натомість нав’язує себе кандидатам.

Це одна із схем…

Так. А в чому небезпека? Людина раз прийнявши безчесні правила і далі діє за ними. Ось їде ескалатор і байдуже хто на ньому: пункт призначення визначений і незмінний, пасажири міняються — системи влади ні. І коли кажуть про перезавантаження влади, то частіше мають на увазі зміну людей на ескалаторі. А змінити треба напрям руху: не паралельно до народних потреб, а — разом з ними.

Ви працювали в парламенті 4-го скликання секретарем Комітету з питань державного будівництва і місцевого самоврядування, то ж добре обізнані в цій тематиці?

Законотворенням щодо місцевого самоврядування я займався весь час, перебуваючи у парламенті. Усі три скликання. Ця тема мені близька. Чим займався мало? Самоврядуванням на місцях, мало спілкувався з виборцями в різних регіонах. Чому? Передусім, свій виборчий округ у Києві. Потім, я працював у виборчій кампанії Президента. І не формально, коли щось робиш, то роби з усіх сил.

А про певні речі я шкодую. Що не утворив ефективної сітки помічників у окрузі, що мало займався практикою самоврядування у регіонах. Більше працював над законами, там теж безліч проблем. Уявіть, у нас не тільки зберігся радянський адміністративно – територіальний устрій (який не відповідає сучасним реаліям), а й досі діє постанова Верховної Ради УРСР щодо нього! Досі немає закону про адміністративно – територіальний устрій України.

Ви цим займалися, писали закони, їх ухвалювали. Чому не могли змінити?

Цікаве запитання. Але з ухваленням було не дуже. Кожен несе свою частку відповідальності. За ті рішення , які ухвалює, або не ухвалює, Верховна Рада відповідальна, насправді, більшість. Опозиція галасує, більшість — голосує. Інколи кажуть, ми б ухвалили, але меншість заважає. Як вона може завадити, якщо у вас є більшість, 226 голосів?

Так от, я майже весь час був в опозиції. А коли ми, нарешті, прийшли до влади я відчув шок розчарування. Побачив, що в принципі усе те саме, але вже й за моєї відповідальності як часточки влади. Це — одна з причин чому я дочасно завершив політичну кар’єру.

Ви в 2007 році пішли з «Нашої України»…Не витримали? Що трапилося?

Так, і одночасно пішов з політики. Я нікуди не перейшов, а пішов в нікуди. Відчував, що потенціал не вичерпав, але було глибоке розчарування. Йшов третій рік нашої влади, каденції нашого президентства, а наша політика була такою, яку я не міг підтримати. Далі на цьому не хочу зупинятися. Це — щодо відповідальності.

Отже, за те що приймає парламент відповідальна більшість, і тільки вона, і не відповідає — жодна з опозиційних фракцій. За рішення президента відповідає тільки і виключно президент, а не, скажімо, РНБО. Хоч у Конституції вона записана, але це всього лиш координаційний орган при Президентові, рішення якого він може вводити в дію своїм указом, а може не вводити. Його відповідальність є персональною.

«…не факт ще що вибори відбудуться. Адже можуть оголосити військовий чи надзвичайний стан на всій території України»

Пане Борисе, до наступних виборів президента залишилося менше року, 10 місяців. Спрогнозуйте їхню особливість.

Ви наголосили на слові НАСТУПНИХ, але не факт що вибори відбудуться вчасно. Може бути введений військовий чи надзвичайний стан у всій Україні, чи, скажімо, на Сході. І вибори не відбудуться.

Фактично йде війна. І страшно, що війна перестала бути новиною. Тому такий стан можуть ввести об’єктивно. На мій погляд, Російська Федерація буде посилювати агресію після завершення чемпіонату світу з футболу, який є стримуючим фактором. Я думаю, що вони спробують інкорпорувати ОРДЛО до складу РФ, як Крим. Це – об’єктивна загроза, і об’єктивна можливість введення військового чи надзвичайного стану.

Є й суб’єктивна: шанси п’ятого президента переобратися десь такі, які були у третього, а поцарювати — хочеться. Тож військовий чи надзвичайний стан може з’явитись штучно, без достатніх підстав.

Ви порівнюєте з Віктором Ющенком?

Так, був такий президент. Здається, він потрапив у Книгу рекордів Гіннеса, як такий, що показав найнижчий результат у статусі діючого президента на президентських виборах 2010 року. Схоже, і цього, якщо він балотуватиметься, чекає подібне. Що може його спонукати до відтермінування виборів.

Є й відмінності. У президента Ющенка досягнень немає. Навіть замислене правильно зроблено невірно. У нинішнього президента досягнення є, але незрівнянно дрібніші за невдачі. Рівень життя катастрофічно падає і скільки б він не розповідав, що це відповідальність уряду – кому від того легше?

Прем’єр Гройсман в курсі, які шанси на переобрання у президента, чи не так? І коли така компетентна людина тікає з його команди — це знаково. Якщо навіть Гройсман кидає, то шанси — ніякі.

«кожен з чинних наших діячів хоче сподобатися адміністрації президента США»

А ось які шанси, наприклад, у Юлії Тимошенко? В неї зараз доволі високі рейтинги. Чим це можна пояснити?

Я думаю, на чесних виборах її шанси виграшні. Результати виборів в ОТГ – тому підтвердження. Недарма до Юлії Володимирівни стали під’їжджати відомі люди з хорошим нюхом. По честі, не бачу серйозних конкурентів у неї на чесних виборах.

Порошенко в Україні непопулярний, а в очах Заходу теж упав, коли його просили скасувати електронні декларації для антикорупційних активістів. Хоча неясно чого Захід соромиться: так, тепер усі побачили, що активісти фінансуються за рахунок західних грантів. Та Захід мав би пишатися, що дає гроші на гарну справу! Втім, вони президента попросили, а він не впорався. Показав, що не контролює парламент, продемонстрував безпорадність.

На четвертому році президентства не вирішити таке не принципове для парламенту питання? Слабина. І на нього ставити? Ні, краще зняти з тендеру. Не знаю кого Захід підтримає зараз, але у 2014-му в обранні Порошенка його позиція роль зіграла, сприяла узгодженню Євромайданом його кандидатури, як спільної.

Писали про те, що Порошенко готовий підписати з американцями угоду на мільярд доларів щодо поставки до України їхнього вугілля. І після закінчення російсько – української війни американські компанії будуть відбудовувати ці руїни, які залишить після себе агресор. Тобто, сьогодні, мовляв, Порошенко хоче сподобатися Трампу. Як би ви це оцінили?

Перше. Це просто публікація, яка не є фактичним джерелом.

Друге. Ну для кого секрет, що наш провідний діяч хоче сподобатися адміністрації президента США? До речі, Трамп перше зустрівся з Тимошенко. І це — знаково. Байдуже про що вони говорили, сам факт зустрічі – знаковий.

Але ж не будемо виключати того факту, що Порошенко таки добивається лояльності таким чином.

Так, Петро Олексійович ще не здався. Його кроки щодо автокефалії Української церкви, урочисті відкриття ФАПів це засвідчують.

Він бореться і буде боротися до кінця?

Так, він бореться. Чи до кінця — побачимо. Хоч, повторюсь, його шанси виглядають мізерно. Та не виключено, що він знайде нові підходи, нові можливості… Але я впевнений, що ніяка технологія не компенсує погану політику. А його політика є неякісною. Недореформи, напівреформи…десь, хтось, щось підметушився. А результат?

Коли така річ як безвіз (до слова він тільки завершив попередній 13-річний процес) подається як першорядне досягнення чотирьох років президентства, вибачайте.

Показово, що західні партнери намагаються більше впливати не через українську владу, якій не вірять, а через громадські організації. Так само, як за Януковича! Про що це говорить? Що вони цю владу вважають недієздатною. Не здатною реалізувати якісну політику. Вони вибірково працюють з антикорупційними органами, ще якимись, але на владу, як ціле, надій не покладають. І цей глобальний мінус на рівні державної політики, не компенсується ніякими приватними симпатіями чи антипатіями.

Якими б не були Обама чи Трамп, вони діють в руслі американських інтересів. А слабкий український президент цим інтересам не відповідає. Він втратив парламент, там його більшості вже немає. Як треба ухвалити принципове рішення, наприклад медреформу, збігається ситуативна більшість, як за Кучми, з вкрапленням охвістя Януковича.

«…не бачу реального суперника, який би міг поборотися на рівних з Тимошенко».

Давайте повернемося до фігури Юлії Тимошенко. На ваш погляд, чи збережеться ця тенденція зростання її рейтингу, а якщо ні, то що може цьому завадити?

Якщо ситуація розвиватиметься плавно, не буде військового стану, небо не впаде на землю, то немає жодної причини вважати, що ця стабільна тенденція зміниться. Не бачу альтернативної політичної сили. Альтернатива Тимошенко — адмінресурс, не персоналії.

І «Батьківщині» яка загальна альтернатива? Немає. В окремих місцевостях — так, у національному масштабі — ні. Хоч перспективні люди є, і не те щоб погані наречені, просто ще не їхнє весілля. Хтось когось розкручує, щось із когось вийде, але не до цих президентських виборів.

Тобто, ви не бачите реального суперника, який би міг поборотися на рівних з Тимошенко? Може, якесь молоде обличчя?

Ні, не бачу. Ми люди консервативні. Подивіться від перших президентських виборів 1991 року. Хто займав 1-2 місця? Високопосадовці або політики з довгою історією, лідери провідних, на тоді, політ сил, як от В. Чорновіл, П. Симоненко. Жодного разу навіть 2-ге місце не займала нова фігура, а то — президента!

Консерватизм – сильна сторона нашого народу. Щоб просто так взяти і з нічого розкрутити, як от Путіна у 2000-му, у нас, на щастя, не вийде.

Але ж там не обійшлося без підривів співробітниками ФСБ житлових будинків у Москві , Будьоновську , Волгодонську. Пам’ятаємо мішки з білим порошком – гексогеном і провал операції, при спробі взірвати 5-й будинок, уже в Рязані. Але тоді не обійшлося без великих жертв серед мирного населення…

Так, там свої технології, з підривом житлових будинків, спецоперацій ФСБ. У нас такого немає. У нас навіть другому місцю передує багаторічна успішна політична кар’єра. Усі, і політичні герої, і антигерої мали до того кар’єрний успіх. З цього боку, Порошенко ще найслабший, він не обіймав прем’єрського крісла, не був лідером фракції та й президент ситуативний, форс-мажорний. Хто його розглядав ще у 2012-му? Не переконаний, що його й у рейтинги включали.

Навіть і в 2013 році мало хто міг передбачити. На початку 2014-го…

Знаєте, був такий момент. Якщо підняти публікації і фото, відео після Давоського форуму 2014 року… Порошенко повернувся звідти щасливий і окрилений, як підмінений. Одразу думка майнула: мабуть узгодили. Радикалізувався, активізувався. А незадовго до того ладен був іти на мера Києва.

 Його узгодили, бо він був компромісний кандидат, найменш неприйнятний для впливових, на тоді, середовищ. І тільки тому, що Тимошенко на 2 роки була виключена з політичного процесу. А перед тим вона ж була беззаперечним лідером опозиції!

Тепер вона повернулась. І все повернулося на круги своя.

Тимошенко єдиний український політик, яка після Євромайдану розібралася зі своїми кривдниками.

А от чи зможе Тимошенко запропонувати новий порядок денний для України? Без корупції, без «любих друзів», без продажних суддів?

 Від слів нічого не очікую, значення мають тільки дії. З біографії Тимошенко видно, чого від неї можна очікувати, а чого — ні. Твердої, послідовної політики – можна. Тимошенко чи не єдиний український політик, яка після Євромайдану розібралася зі своїми кривдниками. Ющенко обвалився в суспільній свідомості, коли не зміг розібратися з власним отруєнням. А Тимошенко розібралася, щодо залізного характеру — гарантія. Для порівняння, влада й досі не може розібратися з подіями на жертовному Майдані.

Хто в кого стріляв?

Взагалі, увесь комплекс питань. У тому числі, хто стріляв, хто — командував.

Другий момент — соціальна складова. Коли Тимошенко стала прем’єром, вона багато робила для людей. Пригадайте «Юліну тисячу». В її соціальній орієнтації також можна бути впевненим. Люди це не забули, і це забезпечує їй широку підтримку. А ще вона зберегла в державній власності стратегічні підприємства. Не дозволила «тіньову» приватизацію.

А перед цим поклала край віяловим відключенням електроенергії, коли працювала в уряді Ющенка.

Так, можна довго розкладати по епізодах, плюсів багато. Є і мінуси. До них я б відніс неефективне використання іноземних запозичень: 2008 рік був ще сприятливим у світовій кон’юнктурі – як слід, не скористались. А 2007-й випав, бо увесь рік президент чудачив з розгоном парламенту. 2009/10 світова криза і протистояння з президентом. І при всьому тому, здобутки прем’єр – міністра Тимошенко вагомі.

Ви ж були соратником Ющенка, а тепер у вас стільки до нього негативу. Він вас настільки розчарував?

Як людина він має чимало чеснот. Він патріот. Просто виявився не на місці, і розчарував не мене, а — Україну. Може найгірше, що його провал символізував провал при владі національних демократів, до яких я мав і маю честь належати. Відтоді ситуація вкрай радикалізувалася. З усіх боків. Це — наслідок його президентства. Чому ж тут радіти?

«Головна мета таких опитувань – забирати бали у лідера опозиції»

Але ж можуть бути будь які сюрпризи. До президентських виборів ще ой як далеко. До того ж, влада просто мріє обвалити рейтинги Тимошенко. І працює над цим.

Трохи менше року, це так. І найбільша загроза – і об’єктивна, і суб’єктивна – це російська агресія. Ми про це тут мало говорили, а це питання попереду усіх інших.

Що ж до соцопитувань у міжвиборчий період — це політтехнологія: одні рейтинги штучно валяться, інші – розкручуються. І це формує громадську думку. Одну з технологій, я недавно описав в Інтернеті. Социс і Рейтинг провели два опитування. В одному опитуванні 10 фігурантів, в іншому — 12. Звідки вони взяли стільки реальних претендентів? Головна мета таких опитувань, штучно накидаючи технічних фігурантів, забирати бали у лідера опозиції.

Офіційних кандидатів у президенти ще немає, якщо б рейтингувати просто провідних політиків, то чого оминають владу? Співголову і партнера по блоку Порошенка – Кличка ? Так він же рейтинг Порошенка відкусить. Де Андрій Парубій, який представляє у владі націоналістів? Немає, бо асоціюється із владою. Де прем’єр Гройсман? Де Олександр Турчинов? Де Арсен Аваков, закулісний менеджер? Відсутні, щоб президентський рейтинг не підминали.

Як саме такі технології можуть загрожувати?

Це — маніпуляція суспільною свідомістю в частині політичного лідерства. Затасовують Тимошенко, хочуть показати, що вона одна із багатьох майже рівних претендентів. З іншого боку, роблять «штучне дихання» президентові, ігноруючи усіх тих хто зменшує його рейтинг.

Я давно сказав, що прізвище майбутнього президента закінчуватися на –ошенко. А тепер думаю, що у того чиє прізвище починається на «П» шансів обмаль. Хоча ще багато різних ресурсів.

Тобто, прізвище майбутнього президента України цілком вірогідно, що буде починатися на літеру «Т»?

Думаю, що на більш-менш чесних виборах Тимошенко впевнено виграє. Але якщо буде брутально застосовано адмінресурс? Тоді…Вона залишиться фаворитом, але всяке може статися. Ми різне бачили і різне пережили.

Пам’ятаю брудні репетиційні вибори 2004-го в Мукачеві, де переможцем оголосили переможеного. Пам’ятаю перших «тітушок», яких звозили до Києва з інших областей, мішки з липовими бюлетенями… А сьогодні навіть це сприймається як святочні картинки. Я б нікому не радив ставити на фальшування чи силовий сценарій, краще короною поступитись.

Ви думаєте команда сьогоднішнього президента може піти на такі радикальні заходи і маніпуляції?

Не знаю. Якщо не піде, то Тимошенко виграє. Це видно і з поведінки політичних еліт, які мостять місточки до неї. І не випадково, бо в Україні посада президента належних противаг не має, хіба що за океаном.

Ну, ми знаємо, що змінюється склад ЦВК нарешті. І експерти в тій же «Батьківщині» говорять, що десь 70%-80% кандидатів на посаду члена ЦВК пропрезидентські. Це також може вплинути на результат?

Знаєте, вище я згадав вибори у Мукачеві, але таке свинство можливо лише тоді, коли влада почувається дуже сильною. Тоді — почувалася: Голова Адміністрації Медведчук, президент Кучма, а за ними — Путін.

І ЦВК так почувала, тому й нахабніла у Мукачеві і, згодом, за Януковича. А за Порошенка … У ЦВК теж люди, і не дурні, аби розпечені каштани красти.

Наприкінці 90-х, за Кучми, експерти підрахували, що адмінресурс у рамках 7%, майже пристойно. Але щоб виборчі комісії обертали результат з ніг на голову, потрібна дуже сильна мотивація. І лише у тому випадку, коли вони впевнені, що в кожному разі Банкова хоч і змахлює та вистоїть. А хто ж у цьому впевнений після двох переможних Майданів? І хто ризикне? І заради кого?

Хоч ігри довкола ЦВК ведуться, зокрема щодо участі представника «Батьківщини», не думаю що цей напрямок для влади надто перспективний. Наразі ЦВК — тонкий інструмент, щось підчистити, підлатати при приблизній рівновазі сил. А за явної переваги опонента ЦВК від ігрищ самоусунеться.

«…кандидат обнулився, а схема діє: горить за планом. Це знаєте, як курці відрубали голову, а вона ще тріпається.

Ви маєте на увазі, що електоральні симпатії Юлії Тимошенко будуть зростати?

Так, на мій погляд, будуть. В Адміністрації сидить штаб. Вони щось напрацювали, діють за планом. Уже кандидат обнулився, а схема діє: горить за планом. Це знаєте, як курці відрубали голову, а вона ще тріпається.

І ще про рейтинги. Зараз респонденти порівнюють фігурантів зі списку соціологів з ідеалом. Ясно, що такі рейтинги невисокі, спробуй досягни ідеалу!

А при голосуванні виборці порівнюють кандидатів не з ідеалом, а з сусідами у виборчому бюлетені. І шанси Тимошенко стрімко зростають: до ідеалу вона не дотягує, але в порівнянні з конкурентами …у неї там немає конкурентів. Перед доленосним рішенням кому довірити кермо розбурханої воюючої країни, конкуренти, навіть загалом достойні люди, просто розчиняються.

Бесіду вів В’ячеслав Козак «Вероятно»

Поделитесь в соц сетях!

Теги: , , , , ,

Загрузка...